Долина граматики
Якщо вам довелось хоч раз пережити нещасливе кохання, ви знаєте як гостро виникає бажання отримати владу закохувати у себе. Але такий дар, непідконтрольний нікому (хай навіть і передбачуваний), стає прокляттям. Чи сила це - дарувати іншим слабкість? Прив'язувати людей до себе надміру, настільки, що їх життя стає залежними від вашої присутності. Таке витримає не кожне сумління.
Цей роман - ще один приклад того, що світи Дяченків вирізняються умілим і гармонійним вплетенням фантазій у реальність. Їх світи такі ж неідеальні, як і наш. Цього разу їх подвійно безмежній уяві вдалось схрестити людину з важким наркотиком, змоделювати гіпертрофоване, нерегульоване нічим кохання, яке було вкинуте у реальність, копійовану з нашої. У якості моделювання світу, його реалістичності, вбачається досвід роботи психологом Сергія. Якщо й може виникнути сумнів у логічності дій героїв, то, поставивши себе на їх місце, спробувавши зрозуміти їх стан, розумієш, що так і мало б бути.
Початок досить несподіваний для авторського дуету і моментами навіть нагадує юнацьке "Поклоніння Ящірці" Дереша. З тією різницею, що головному герою від них дістався більш проникливий і далекоглядний розум: бачення і передбаченя подібних ситуацій з висоти різних життєвих досвідів значно відрізняється.
Інколи книжка може здатись дещо передбачуваною, та вже за десяток сторінок накочує хвиля несподіванок. Коли ж закривається остання сторінка, сюжетна лінія обривається несподівано логічно.
І стає сумно, коли бачиш об'єм тиражу: українським варіантом зможуть насолоджуватись лише 2000 власників книжки.
Також іноді дивують граматичні помилки (аби не було звинувачень у необґрунтованості таких наклепів, ось три з них: Ст. 52 носках; Ст. 161 скромничаєш; Ст. 201 в янтарі). Жодного запису про переклад книжки немає, отже, дуже імовірно, що це такий авторський варіант. Їздячи по євро- та росконам української не навчишся. Хоча роман написано ще у 2001 і видано російською. Натомість, на першій сторінці значиться © М. та С. Дяченки, текст, 2008. Але куди дивились редактори? Чи може Федір Бондарчук вже настільки дістав авторів своїми 28-ми виправленнями до сценарію "Острова"?
Але помилки разом з таким собі оформленням можна пробачити, зважаючи на змістовність і цікавість усього прихованого у сенсі тексту. Про це кажуть хоча б три нагороди отримані романом: Бронзовий равлик-02, Російська фантастика-02 і Сігма-Ф-02.